Форма випуску:
Розчин для ін’єкцій. Розчин для п/к введення. Гель для зовнішнього застосування. Мазь.
Фармакологічна дія:
Антикоагулянт прямої дії. Відноситься до групи среднемолекулярних або низькомолекулярних гепарінов. Порушує перехід протромбіну в тромбін і пригноблює активність тромбіна, в деякій мірі зменшує агрегацію тромбоцитів. Пригноблює активність гиалуронідази, декілька підвищує фібринолітичні властивості крові. Володіє також гиполіпідемічеськім властивістю. Є дані про наявність у гепарину імунодепресивної активності.
Протизгортаюча дія гепарину при одноразовому в/у введенні розвивається в межах декількох мін і продовжується 4-5 ч.
Для нефракціонованого стандартного гепарину співвідношення антіагрегантной активності (античинника Xa) і антікоакулянтной активності ( АЧТВ ) складає 1:1, у низькомолекулярного гепарину антіагрегантная активність виражена більше, ніж антикоагулянтна активність.
Свідчення:
Для среднемолекулярних гепарінов: профілактика і терапія тромбозів, тромбофлебіту, гострої оклюзії коронарних артерій і інфаркту міокарда; емболія легеневих артерій, емболія артерій при захворюваннях периферичних судин, гіперліпідемія. Профілактика згортання крові при діалізі і інших втручаннях з екстракорпоральним кровообігом; приготування зразків крові, що не згущується, для лабораторних цілей і переливання крові. Для низькомолекулярних гепарінов: профілактика тромбоемболії.
Режим дозування:
Для среднемолекулярних гепарінов. Дорослим при тромбозах легкого і помірного ступеня тяжкості препарат призначають в/у в дозі 40 000-50 000 МЕ /сут, розділеною на 3-4 рази; при важкому тромбозі і емболії – в/у в дозі 80 000 МЕ/СУТ, розділеною на 4 рази з інтервалом 6 час. За життєвими свідченнями в/у вводять одноразово 25 000 МЕ (5 мл), потім по 20 000 МЕ кожні 4 година до досягнення добової дози 80 000-120 000 МЕ. При в/в краплинному вливанні до добового об’єму інфузійного розчину необхідно додавати не меншого 40 000 МЕ гепарину. Антикоагулянтну терапію слід продовжувати протягом всього періоду іммобілізації хворого, а при необхідності для запобігання рецидивам і більш тривалий час. При штучному кровообігу гепарин вводять в дозі 140-400 МЕ/КГ маси тіла або по 1500-2000 МЕ на 500 мл крові. При гемодіалізі на початку вводять в/в 10 000 МЕ, потім, залежно від стану згортаючої системи, в середині процедури вводять в/в 30 000-50 000 МЕ; у вигляді безперервної
інфузії можна вводити 20 000 МЕ в 100 мл інфузійного розчину. Для осіб літнього віку, особливо жінок, дози повинні бути понижені. Дітям препарат вводять в/в краплинно; у віці 1-3 місяців – в дозі 800 МЕ/КГ маси тіла в сут, 4-12 мес – 700 МЕ/КГ/СУТ, старше 6 років – 500 МЕ/КГ/СУТ; дозу слід підбирати так, щоб час згортання крові складав 20 мин.
Препарат низькомолекулярного гепарину вводять тільки п/к (у складку шкіри живота, у виняткових випадках – у верхню область плеча або верхню частину стегна). Разова доза – 0.5 мл, кратність введення – 1 раз/сут. З метою профілактики тромбоемболії в післяопераційному періоді першу ін’єкцію роблять за 1-2 ч до початку операції, далі препарат вводять протягом 7-10 днів після операції. При тривалій іммобілізації препарат вводять триваліший час.
Для зовнішнього застосування стовпчик гелю або мазі завдовжки 3-10 см наносять на уражену ділянку 1-3 раза/сут.
Побічна дія:
Кровотечі в місці введення препарату, в областях, що піддаються тиску, з операційних ран, шлунково-кишкові кровотечі, гематурія. Алергічні реакції: еритема, бронхоспазм, медикаментозна лихоманка, колапс. Після тривалого застосування – остеопороз, спонтанні переломи. В окремих випадках – оборотна алопеція, яка не вимагає відміни препарату.
Протипоказання:
Кровотечі і схильність до кровотеч, підозра на внутрічерепний крововилив, злоякісна артеріальна гіпертонія, виразкові поразки ЖКТ, важкі поразки паренхіми печінки, злоякісні новоутворення в печінці, ниркова недостатність, цукровий діабет, шокові стани, операції на головному і спинному мозку, операції на очах; після операцій на передміхуровій залозі, печінці і жовчних шляхах, вагітність, загрозливий викидень.
Препарат у вигляді гелю з обережністю застосовують при кровотечах і станах підвищеної кровоточивості. Гель не слід наносити на відкриті рани, на слизисті оболонки, не застосовують за наявності гнійних процесів.
Особливі вказівки:
Не рекомендується в/м введення гепарину із-за можливості розвитку гематоми, а також в/м введення інших препаратів на тлі лікування гепарином. Під час лікування гепарином необхідний контроль за згортуваністю крові.
Гепарін розводять тільки у фізіологічному розчині. Ефект гепарину посилюється при одночасному застосуванні антикоагулянтів і речовин, які зменшують агрегацію тромбоцитів. Алкалоїди спориньі, тетрациклін, антигістамінні засоби,, а також нікотин зменшують дію гепарину. Не рекомендується застосування низькомолекулярного гепарину при оперативних втручаннях у пацієнтів з штучними клапанами серця, в цих випадках показано застосування среднемолекулярного гепарину за умови контролю АЧТВ або тромбінового часу.
Виробники:
Гепарибене-Na (Heparibene-Na) Ludwig Merckle, Австрія; Гепарибене-Ca (Heparibene-Ca) Ludwig Merckle, Австрія; Гепарін (Heparinum) Белмедпрепарати, Білорусія; Гепарін (Heparin) Варшавський фармзавод Польфа, Польща; ГЕПАРІН (HEPARIN) GEDEON RICHTER, Угорська республіка; Гепарін (Heparin) ICN Galenika, Югославія; Гепарін (Heparin) Талліннський ФЗ, Естонія; Гепарін «Біохемі» (Heparin «Biochemie») Biochemie, Австрія; Гепарін-натрій Браун (Heparin-sodium Braun) B.Braun Melsungen, Німеччина; ГЕПАРІН ЛЕЧИВА (HEPARIN LECHIVA) LECHIVA, Чеська республіка; ЛІОТОН 1000 (LIOTON 1000) A.MENARINI Industrie Farmaceutiche, Італія; Тромбофоб (Thrombophob) Knoll, Німеччина; Тропарін ЛМВ (Troparin LMW) Biochemie, Австрія.

Джерело: pharmnews.kz

Leave a Reply

Рубрики
Спонсори