Archive for the ‘Діагностичні засоби’ Category
NYCOMED IMAGING
Склад і форма випуску:
Розчин для ін’єкцій: 10 мл, 15 мл і 20 мл у флаконах по 10 шт. в упаковці.
1 мл гадодіамід 0.5 ммоль
Фармакологічна дія:
Неіонний парамагнітний контрастний засіб для МР томографії головного і спинного мозку.
Препарат забезпечує посилення контрастності і полегшує візуалізацію аномальних структур або утворень в ЦНС .
Введення Омніськана викликає посилення сигналу в тих областях, де має місце порушення функції гематоенцефалічеського бар’єру унаслідок його пошкодження патологічним процесом. Таким чином, введення препарату може забезпечувати велику інформативність зображень даними МР томографії до контрастного посилення.
Фармакокінетика
Омніськан швидко розподіляється в позаклітинній рідині. Об’єм розподілу еквівалентний об’єму позаклітинної рідини. Період напіврозподілу складає приблизно 4 мин. Не виявлено пов’язання Омніськана з білками.
Омніськан практично повністю виводиться через нирки в незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації. Через 4 ч після в/в ін’єкції Омніськана в сечу переходить близько 85% введеного препарату, через 24 ч – 95-98%. Період напіввиведення складає близько 70 мин.
При введенні препарату в діапазоні доз від 0.1 до 0.3 ммоль/кг не виявлено залежності фармакокинетічеськіх параметрів від величини дози.
Препарат не проникає через інтактний гематоенцефалічеській бар’єр.
Свідчення:
Магнітна резонансна томографія головного і спинного мозку.
Режим дозування:
При масі тіла пацієнта до 100 кг дорослим і дітям у віці від 6 місяців Омніськан рекомендується вводити в дозі 0.1 ммоль/кг (еквівалентна 0.2 мл/кг). При масі тіла пацієнта більше 100 кг для забезпечення діагностично адекватного контрасту рекомендується вводити 20 мл препарату.
Необхідну дозу Омніськана вводять в/в струменевий одноразово, без попередньої спеціальної підготовки пацієнта. Препарат набирають в шприц безпосередньо перед використанням. Для забезпечення повного введення дози контрастного препарату канюлю рекомендується промити 5 мл 0.9% розчину хлориду натрію.
МР дослідження при контрастному посиленні повинне бути почате через нетривалий термін після введення препарату, залежно від використовуваних імпульсних послідовностей і протоколу дослідження. Оптимальне посилення зазвичай спостерігається в межах перших хвилин після ін’єкції (залежно від типу патологічного процесу і досліджуваної тканини). Контрастне посилення зазвичай зберігається протягом 45 мін після введення Омніськана. T1-взвешенные імпульсні послідовності особливо придатні для МР досліджень з контрастним посиленням Омніськаном.
Побічна дія:
З боку ЦНС і органів чуття: рідко – запаморочення, нудота, головний біль, зміна смаку і нюху, дуже рідко – сонливість. Дуже рідко – судоми (проте безпосередній зв’язок з введенням контрастного препарату сумнівний).
Алергічні реакції: рідко – кропив’янка, шкірне свербіння і інші алергічні феномени; першеніє в горлі.
Місцеві реакції: відчуття локального болю або тиску в місці ін’єкції.
Інші: можливе виникнення відчуття тепла або похолодання у всьому тілі; дуже рідко – блювота.
Протипоказання:
- підвищена чутливість до препарату;
- виражені порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/мін).
Особливі вказівки:
Відсутність контрастного посилення при проведенні МР досліджень не є однозначним свідоцтвом відсутності патологічних процесів, оскільки деякі види диференційованих злоякісних утворень або неактивні бляшки при розсіяному склерозі не посилюються. Наявність або відсутність контрастного посилення може бути використана для проведення диференціального діагнозу різних видів патологічних процесів.
Наголошувалися випадки розвитку анафілактичного шоку при застосуванні препаратів, схожих з Омніськаном. У дуже окремих випадках після введення Омніськана спостерігалися судоми. У зв’язку з цим при застосуванні препарату необхідно створити всі умови для проведення, при необхідності, негайній інтенсивній терапії.
При введенні препарату здоровим добровольцям не відмічено клінічно значущих відхилень від початкових показників гемодинаміки, аналізів крові і сечі. У деяких хворих спостерігалася транзиторна зміна рівня сироваткового заліза (в більшості випадків в межах нормальних величин) в терміни від 8 до 48 ч після ін’єкції препарату.
Омніськан впливає на результати вимірювання концентрації кальцію в крові при використанні деяких колориметричних методів, що зазвичай застосовуються в лікувальних установах; він може впливати також на результати визначення деяких інших електролітів (наприклад залоза). Тому не рекомендується використовувати ці методи протягом 12-24 ч після введення Омніськана. Якщо такі дослідження необхідні, рекомендується використовувати інші методи.
Не слід призначати Омніськан в період вагітності, за винятком тих випадків, коли проведення контрастно посиленого МР дослідження представляється украй необхідним і немає можливості замінити його іншими методами.
При необхідності введення Омніськана в період лактації годування грудьми слід припинити не менше чим за 24 ч до введення препарату і відновити не раніше, чим через 24 ч після введення.
Омніськан слід зберігати при кімнатній температурі в захищеному від світла місці. Не допускається використання 1 флакона з препаратом більш, ніж для одного пацієнта. Невикористані залишки препарату слід викинути.
Передозування:
Повідомлень про клінічні наслідки передозування препарату не є. У хворих з нормальною функцією нирок розвиток гострих симптомів отруєння маловірогідний.
Лікування, у разі виникнення яких-небудь порушень, симптоматичне. Специфічного антидоту не існує. При сповільненій елімінації унаслідок ниркової недостатності і у хворих, що отримали надмірно високі дози препарату, теоретично можливе його видалення шляхом гемодіалізу.
Лікарська взаємодія:
Не відомо.
Фармацевтична взаємодія. Омніськан не сумісний з будь-якими іншими препаратами.
Джерело: pharmnews.kz
Форма випуску:
Розчин для ін’єкцій.
Фармакологічна дія:
Рентгеноконтрастний іонний діагностичний засіб. Є трійодсодержащим з’єднанням.
Свідчення:
Ангиографія: аортографія, ангіокардіографія, периферична артеріографія, флебографія, селективна ангиографія, церебральна ангиографія. Урографія.
Режим дозування:
Для ангиографії вводять в периферичну вену і безпосередньо в порожнину серця 30-50 мл препарату, швидкість введення 30 мл/сек. Для аортографії в/а – 0.5-1 мл/кг, швидкість введення – 25-35 мл/сек; в/в – 1 мл/кг (до 100 мл на ін’єкцію), швидкість введення – 18-20 мл/сек. При периферичній артеріографії і флебографії вводять в артерію або вену верхньої кінцівки 15-30 мл, нижній кінцівці – 20-40 мл; швидкість введення 8-12 мл/сек. Для церебральної ангиографії вводять 6-10 мл, швидкість введення 5-15 мл/сек.
Для екськреторной урографії вводять у вену 20 мл препарату, швидкість введення – 0.3-0.5 мл/сек. Рентгенографію проводять через 5-12 мін після ін’єкції.
Для внутрішньопорожнинного введення препарат розводять ізотонічним розчином натрію хлориду або 5% розчином глюкози до отримання 30% розчину йодаміда.
У сечові шляхи ретроградний вводять 6-8 мл (під рентгенологічним візуальним контролем). У сечовий міхур вводять 100-200 мл.
Побічна дія:
Можливі відчуття жару, запаморочення, нудота, блювота, тахікардія, ціаноз; в окремих випадках – алергічні реакції (не виявлені при попередньому дослідженні) – кропив’янка, набряк Квінке, бронхоспазм, анафілактоїдниє реакції аж до розвитку анафілактичного шоку. При в/у введенні можливі флебіт, тромбоз.
Протипоказання:
Нестерпність препаратів йоду, гіпертиреоз, важкі поразки паренхіми печінки і нирок, активна форма туберкульозу, поразки міокарда, важка форма гіпертонічної хвороби, шок, колапс, значне підвищення індексу протромбіну і згортання крові, важкий загальний стан пацієнта. Флебографія протипоказана при гострих формах флебіту.
Особливі вказівки:
Слід строго дотримувати відповідність певної лікарської форми йодаміда і показань до його застосування. Необхідно враховувати, що при підвищеній чутливості до препарату або при його передозуванні можливі аритмії, фібриляція шлуночків, зупинка серця. При серцевій недостатності, порушеннях коронарного кровообігу, а також після недавно перенесеного інфаркту міокарда застосовувати препарат можна тільки за життєвими свідченнями, оскільки введення йодаміда в кров’яне русло викликає підвищене навантаження на серці. Пацієнтам, схильним до алергічних реакцій, протягом декількох днів до введення йодаміда слід призначати антигістамінні препарати.
Виробники:
Йодамід для ін’єкцій-300-380 (Iodamidum pro injectionibus-300-380) Фармак, Україна.
Джерело: pharmnews.kz
Склад і форма випуску:
Розчин для ін’єкцій 60%: 20 мл в ампулах по 10 шт. в упаковці.
1 мл амідотрізоат, меглуміновая сіль 80 міліграм амідотрізоат, натрієва сіль 520 міліграм, що соотв. йод 292 міліграми Розчин для ін’єкцій 76%: 20 мл в ампулах по 10 шт. в упаковці.
1 мл амідотрізоат, меглуміновая сіль 100 міліграм амідотрізоат, натрієва сіль 660 міліграм, що соотв. йод 370 міліграм
Фармакологічна дія:
Рентгеноконтрастний іонний діагностичний засіб для внутрішньосудинного і внутрішньопорожнинного введення. Сприяє підвищенню контрастності зображення за рахунок поглинання рентгенівських променів стабільно зв’язаним йодом, що входить до складу амідотрізоата (трійодбензойной кислоти).
Фармакокінетика
Препарат швидко виводиться з організму нирками.
Свідчення:
- рентгенологічне дослідження кровоносних судин і серця (ангиографія, аортографія, артеріографія, селективна ангиографія і ін.);
- екськреторная внутрішньовенна урографія;
- ретроградна пієлографія;
- цистографія, гістеросальпінгографія.
Режим дозування:
Залежно від свідчень Тріомбраст вводять внутрішньовенно або в порожнині.
При коронарокардіографії застосовують до 60 мл 76% розчину (швидкість введення 10-30 мл/сек); при аортографії вводять в аорту 30-60 мл 76% розчину (10-30 мл/сек). При периферичній артеріографії на верхній кінцівці вводять внутрішньоартеріальний 10-20 мл 60% розчину Тріомбраста, на нижній кінцівці – 20-40 мл (швидкість введення 8-12 мл/сек). При флебографії 60% розчин Тріомбраста вводять в/в із швидкістю 3-5 мл/сек: 10-20 мл – для флебографії верхньої кінцівки; 20-40 мл – для флебографії нижньої кінцівки. При спленопортографії 30-50 мл 76% розчину Тріомбраста вводять в селезінкову артерію із швидкістю 8 мл/сек.
Для екськреторной урографії застосовують 20 мл 60% розчину (швидкість введення 0.3 мл/сек).
Для інфузійної урографії вводять в/в суміш 80 мл 60% і 76% розчинів Тріомбраста з 80 мл 5% розчину глюкози (швидкість інфузії 20-30 крапель/мін).
Для ретроградної пієлографії і цистографії розводять Тріомбраст 0.9% розчином натрію хлориду або 5% розчином глюкози до 30% розчину. Для пієлографії вводять 3-8 мл розчину через катетер в сечові шляхи під невеликим тиском під рентгенологічним візуальним контролем. Для цистографії вводять в сечовий міхур 100-200 мл розчину.
Побічна дія:
З боку серцево-судинної системи: почастішання пульсу, ціаноз. У схильних пацієнтів можливий розвиток аритмій, фібриляції шлуночків, зупинка серця.
При введенні препарату в кровоносні судини можливо відстрочений розвиток флебіту, тромбозу.
З боку ЖКТ : можливі нудота, блювота.
З боку ЦНС : запаморочення.
Алергічні реакції: можливі – кропив’янка, набряк Квінке, бронхоспазм; в окремих випадках – анафілактичний шок.
Інші: відчуття жару.
Протипоказання:
- шок, колапс;
- поразки міокарда;
- хронічна недостатність кровообігу у фазі декомпенсації;
- важка форма артеріальної гіпертонії;
- стани, що супроводжуються гіперкоагуляцією і підвищенням протромбінового індексу;
- гострий флебіт (протипоказана флебографія);
- гіпертиреоз;
- важкі пошкодження паренхіми печінки і нирок;
- активний туберкульоз;
- загальний важкий стан хворого;
- підвищена чутливість до йоду і йодвмісних препаратів.
Особливі вказівки:
До застосування препарату досліджують індивідуальну чутливість хворого до йоду, для чого напередодні застосування вводять в/в (дуже поволі) Тріомбраст в кількості не більше 1 мл (з урахуванням віку хворого). У разі підвищеної чутливості (поява свербіння, кропив’янки, нежиті, набряків, загального нездужання, тахікардії, порушення дихання, ціанозу і ін.) застосування препарату протипоказане.
З великою обережністю і лише за життєвими свідченнями застосовують Тріомбраст у хворих з серцевою недостатністю, порушенням коронарного кровообігу; у пацієнтів, що недавно перенесли інфаркт міокарда; хворих з декомпенсированним цукровим діабетом і вагітних жінок.
Пацієнтам, схильним до алергічних реакцій, показано призначення антигістамінних засобів протягом декількох днів, передуючих введенню Тріомбраста.
Джерело: pharmnews.kz
NYCOMED IMAGING
Склад і форма випуску:
Розчин для внутрішньовенного і внутрішньоартеріального введення: 50 мл у флаконах по 10 шт.; 200 мл у флаконах по 1 і 6 шт. в упаковці.
1 мл йод 150 міліграм Розчин для ін’єкцій: 50 мл у флаконах по 10 шт.; 100 мл у флаконах по 1 і 10 шт.; 200 мл у флаконах по 1 і 6 шт. в упаковці.
1 мл йод 270 міліграм Розчин для внутрішньовенного і внутрішньоартеріального введення: 50 мл у флаконах по 10 шт.; 100 мл у флаконах по 1 і 10 шт.; 200 мл у флаконах по 1 і 6 шт. в упаковці.
1 мл йод 320 міліграм Інші інгредієнти: трометамол, натрію хлорид, кальцію хлорид, натрію-кальцію ацетат, соляна кислота, вода для ін’єкцій. pH розчину 6.8-7.6.
Фармакологічна дія:
Візіпак – неіонне димірне гексайодірованноє водорозчинний рентгеноконтрастний засіб. Органічно зв’язаний йод, що введений в кровотік і потрапив в органи і тканини, поглинає рентгенівські промені.
Водні розчини йодіксанола у всіх клінічно використовуваних концентраціях мають меншу осмолярность, чим цілісна кров і мономірні неіонні рентгеноконтрастні засоби в зіставних концентраціях. Ізотонічність препарату по відношенню до біологічних рідин досягається за допомогою додавання електролітів.
Фармакокінетика
Пов’язання з білками плазми – менше 2%.
Перйод напіввиведення складає в середньому близько 2 ч.
Виводиться нирками переважно шляхом клубочкової фільтрації.
Після в/у введення препарату близько 80% введеної дози виводиться в незміненому вигляді з сечею через 4 ч, і 97% – через 24 ч після введення.
Свідчення:
Для внутрішньоартеріального введення:
- селективна церебральна артеріографія;
- селективна церебральна в/а дігитальная субтракційна ангиографія (ДСА);
- аортографія;
- периферична артеріографія;
- периферична в/а ДСА;
- кардіоангіографія.
Для внутрішньовенного введення:
- в/в екськреторная урографія;
- венографія кінцівок.
Контрастне посилення при рентгенівській комп’ютерній томографії.
Режим дозування:
Доза препарату може варіювати залежно від типу дослідження, віку, ваги, серцевого викиду, загального стану пацієнта, а так само використовуваної техніки дослідження.
Внутрішньоартеріальне введення.
При проведенні селективної церебральної артеріографії використовують в більшості випадків 5-10 мл розчину препарату з концентрацією 270 міліграм/мл, в деяких випадках можливе використання 5-10 мл розчину з концентрацією 320 міліграм/мл.
При проведенні селективною церебральною в/а ДСА використовують 5-10 мл розчину з концентрацією йоду 150 міліграм/мл.
При проведенні аортографії застосовують 40-60 мл розчину препарату з концентрацією 270 або 320 міліграм/мл.
При проведенні периферичної артеріографії застосовують 30-60 мл розчину препарату з концентрацією 270 або 320 міліграм/мл.
При проведенні периферичною в/а ДСА застосовують 30-60 мл розчину препарату з концентрацією 150 міліграм/мл.
При проведенні селективною вісцелярною в/а ДСА застосовують 10-40 мл розчину препарату з концентрацією 270 міліграм/мл.
Кардіоангіографія.
При проведенні дослідження лівого шлуночку і кореня аорти вводять 30-60 мл розчину з концентрацією 320 міліграм/мл.
При проведенні селективними коронарографії застосовують 4-8 мл препарату з концентрацією йоду 270 міліграм/мл.
Внутрішньовенне введення.
При проведенні урографії використовують 40-60 мл розчину з концентрацією 270 або 320 міліграм/мл. При високодозной урографії використовують вищі дози препарату.
При проведенні венографії однієї кінцівки застосовують 50-150 мл препарату з концентрацією 270 міліграм/мл.
Контрастне посилення при рентгенівській комп’ютерній томографії.
При комп’ютерній томографії головного мозку використовують 50-150 мл препарату з концентрацією 270 або 320 міліграм/мл.
При комп’ютерній томографії тіла застосовують 75-150 мл препарату з концентрацією 270 або 320 міліграм/мл.
Побічна дія:
З боку ЖКТ : нудота, блювота, порушення смакових відчуттів.
З боку мочевиделітельной системи: скороминущі порушення функції нирок. (Ризик розвитку порушення функції нирок підвищений у пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі, діабетичною нефропатією, у хворих з мієломатозом).
З боку ендокринного статусу: зниження йодосвязивающей здатності тканини щитовидної залози протягом 2-х тижнів після введення препарату.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіння, ангіоневротичний набряк. Описані випадки анафілактичного шоку.
Місцеві реакції: відчуття тепла, холоди, дискомфорт в місці введення.
Інші: порушення зору, головний біль.
Протипоказання:
- тиреотоксикоз важкої течії;
- хронічна серцева недостатність у фазі декомпенсації.
Особливі вказівки:
З обережністю застосовують препарат при проведенні досліджень у пацієнтів з бронхіальною астмою, гіпертиреозом, захворюваннями серцево-судинної системи, у немолодих пацієнтів.
У пацієнтів з наявністю в анамнезі нападів бронхіальної астми, алергічних реакцій, реакцій на введення йодвмісних препаратів можливе застосування премедікациі глюкокортикоїдами або антигістамінними препаратами.
При застосуванні препарату необхідно наперед продумати хід невідкладних лікувальних заходів, підготувати необхідне устаткування і медикаменти на випадок виникнення серйозних побічних реакцій, зокрема анафілактичного шоку.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок кліренс Візіпака понижений. При одночасному порушенні у пацієнта функції печінки і нирок кліренс препарату знижується значно.
Слід уникати дегідратації організму перед введенням контрастної речовини.
В період вагітності дослідження із застосуванням Візіпака проводять у виняткових випадках. При необхідності введення рентгеноконтрастної речовини в період лактації, годування грудьми слід припинити перед проведенням дослідження і відновити не раніше, чим через 24 ч після введення препарату.
Високі концентрації препарату в плазмі крові пацієнта можуть зробити вплив на результати лабораторних досліджень за визначенням змісту білірубіну, білків, заліза, міді, кальцію, фосфатів. Концентрацію цих речовин не слід визначати в день дослідження.
В цілях зведення до мінімуму ризику виникнення тромбозів і емболій необхідно ретельно промивати катетер фізіологічним розчином (при необхідності з додаванням гепарину).
Препарат слід набирати в шприц безпосередньо перед використанням. Перед введенням препарат можна нагрівати до температури тіла.
Передозування:
Симптоми: нудота, блювота, головний біль, порушення функції нирок.
Лікування: інфузійна терапія, контроль функції нирок протягом 3 днів. При необхідності – гемодіаліз.
Джерело: pharmnews.kz
NYCOMED IMAGING
Склад і форма випуску:
Активна речовина – йогексол, що містить йод.
Розчин для ін’єкцій: 10 мл і 15 мл у флаконі по 10 шт. в упаковці.
1 мл йод 180 міліграм Розчин для ін’єкцій: 10 мл і 50 мл у флаконах по 10 шт. в упаковці, 20 мл у флаконах по 25 шт. в упаковці, 200 мл у флаконах по 6 шт. в упаковці.
1 мл йод 240 міліграм Розчин для ін’єкцій: 10 мл, 50 мл і 100 мл у флаконах по 10 шт. в упаковці, 20 мл у флаконах по 25 шт. в упаковці.
1 мл йод 300 міліграм Розчин для ін’єкцій: 20 мл у флаконах по 25 шт. в упаковці, 50 мл і 100 мл у флаконах по 10 шт. в упаковці, 200 мл у флаконах по 6 шт. в упаковці.
1 мл йод 350 міліграм Інші інгредієнти: розчини містять 1.2 міліграм/мл трометамола (TRIS) і 0.1 міліграм/мл натрій-кальциевого едетата, pH розчинів – 6.8-7.6.
Фармакологічна дія:
Рентгеноконтрастне йодовмісне неіонне нізкоосмолярноє водорозчинний засіб для внутрішньосудинного, інтратекального і внутрішньопорожнинного введення.
Фармакокінетика
Близько 100% введеного в/в йогексола виділяється через нирки в незміненому вигляді протягом 24 ч. Максимальна концентрація препарату в сечі визначається приблизно через 1 годину після ін’єкції. Метаболіти препарату не виявлені.
Свідчення:
Внутрішньосудинне застосування:
- ангиографія;
- флебографія;
- урографія;
- комп’ютерна томографія.
Субарахноїдальне застосування:
- люмбальная мієлографія;
- грудна мієлографія;
- цервикальна мієлографія;
- комп’ютерна томографія базальних цистерн.
Внутрішньопорожнинне застосування:
- артрографія;
- ретроградна ендоскопічна панкреатографія;
- ретроградна ендоскопічна холангиопанкреатографія;
- герніографія;
- гістеросальпінгографія;
- сіалографія;
- дослідження ЖКТ (пероральне застосування).
Режим дозування:
Встановлюють індивідуально з урахуванням мети дослідження і способу введення препарату, а також залежно від віку і маси тіла хворого.
Рекомендовані середні дози для внутрішньосудинного застосування.
Урографія: дорослим – 40-80 мл Омніпака 300 міліграм I/мл; дітям з масою тіла менше 7 кг – 3 мл/кг Омніпака 300 міліграм I/мл; дітям з масою тіла більше 7 кг – 2 мл/кг Омніпака 300 міліграм I/мл.
Артеріографія: селективна, дуги аорти – 30-40 мл Омніпака 300 міліграм I/мл; церебральна – 5-10 мл Омніпака 300 міліграм I/мл; периферична – 30-50 мл Омніпака 300 або 350 міліграм I/мл; інші види – кількість Омніпака залежить від типу дослідження, концентрація йоду складає 300 або 350 міліграм/мл.
Флебографія нижніх кінцівок – 20-100 мл Омніпака 240 або 300 міліграм I/мл.
Кардіоангіографія: дорослим вводять для атріографії і вентрикулографій 30-60 мл Омніпака 300 або 350 міліграм I/мл; для коронарографії – 4-8 мл Омніпака 300 або 350 міліграм I/мл. Дітям дозу препарату підбирають залежно від типу дослідження, концентрація йоду повинна складати 300 міліграм/мл.
ДСА: внутрішньоартеріальна ін’єкція – 1-15 мл Омніпака 240 або 300 міліграм I/мл; внутрішньовенна ін’єкція – 20-60 мл препарату 300 або 350 міліграм I/мл.
Комп’ютерна томографія – посилення: 100-400 мл Омніпака з концентрацією йоду 140 міліграм/мл; для тривалих інфузій – 100-250 мл Омніпака 240 міліграм I/мл; 100-200 мл Омніпака 300 міліграм I/мл; 100-150 мл Омніпака 350 міліграм I/мл.
Рекомендовані середні дози для субарахноїдального застосування.
Мієлографія. Дорослим: поперекова і грудна (люмбальная ін’єкція) – 10-15 мл Омніпака 180 міліграм I/мл, 8-12 мл Омніпака 240 міліграм I/мл; шийна (люмбальная ін’єкція) – 10-12 мл Омніпака 240 міліграм I/мл, 7-10 мл Омніпака 300 міліграм I/мл; шийна (бічна цервикальна ін’єкція) – 6-10 мл Омніпака 240 міліграм I/мл, 6-8 мл Омніпака 300 міліграм I/мл; СТ цистернографія (люмбальная ін’єкція) – 5-15 мл Омніпака 180 міліграм I/мл, 4-12 мл Омніпака 240 міліграм I/мл. Дітям: молодше за 2 роки – 2-6 мл Омніпака 180 міліграм I/мл; від 2 до 6 років – 4-8 мл Омніпака 180 міліграм I/мл; старше 6 років – 6-12 мл Омніпака 180 міліграм I/мл. Загальна кількість йоду не повинна перевищувати 3 р.
Рекомендовані середні дози для внутрішньопорожнинного застосування.
Артрографія: 5-20 мл Омніпака 240 міліграм I/мл, 5-15 мл Омніпака 300 міліграм I/мл, 5-10 мл Омніпака 350 міліграм I/мл.
Ретроградна ендоскопічна панкреатодуоденографія: 20-50 мл Омніпака з концентрацією йоду 240 міліграм/мл.
Герніографія: 50 мл Омніпака 240 міліграм I/мл.
Гістеросальпінгографія: 15-50 мл препарату з концентрацією йоду 240 міліграм/мл, 15-25 мл Омніпака 300 міліграм I/мл.
Сіалографія: 0.5-2 мл Омніпака 240 міліграм I/мл, 0.5-2 мл Омніпака 300 міліграм I/мл.
Дослідження ЖКТ (пероральне застосування): 10-200 мл Омніпака 180 міліграм I/мл, 10-20 мл Омніпака 350 міліграм I/мл.
Побічна дія:
Внутрішньосудинне застосування.
З боку ЖКТ: можливі нудота, блювота.
Інші: можливі хворобливість в місці введення, тимчасове відчуття жару, почервоніння шкірних покривів.
Субарахноїдальне застосування (для проведення мієлографії).
З боку ЦНС : головний біль, скороминущі запаморочення; болі в спині, шиї і кінцівках, парестезії, в окремих випадках – судоми (у схильних пацієнтів). Зареєстрований випадок короткочасного асептичного менінгіту.
З боку ЖКТ: нудота, блювота.
Протипоказання:
Підвищена чутливість до йодовмісних контрастних засобів.
Субарахноїдальне введення препарату протипоказане в наступних випадках:
- епілепсія;
- технічна невдача при проведенні мієлографії (негайне повторне дослідження протипоказане);
- інфекційні захворювання (наприклад, бактеріємія).
Особливі вказівки:
Будучи неіонним нізкоосмолярним рентгеноконтрастним засобом, Омніпак володіє в порівнянні з іонними контрастними препаратами нижчої загальної і нейротоксичністю і мінімальним впливом на гемодинамічні показники.
Омніпак призначають з особливою обережністю хворим, що мають в анамнезі алергічні реакції до контрастних препаратів, бронхіальну астму, виражені порушення функцій печінки і/або нирок, хоча ризик використання Омніпака у цих пацієнтів істотно нижчий, ніж при застосуванні іонних контрастних засобів.
У пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення алергічних реакцій в деяких випадках представляється доцільним проводити попередню терапію глюкокортікостероїдамі і/або антигістамінними препаратами. Не дивлячись на мінімальний ризик розвитку анафілактичного шоку при застосуванні Омніпака, необхідно створити всі умови для проведення негайної інтенсивної терапії.
Слід враховувати можливість розвитку дегідратації хворих з важким тиреотоксикозом, мієломатозом.
Хворі цукровим діабетом, при концентрації креатиніну в сироватці понад 500 ммоль/л, можуть бути обстежені тільки у виняткових випадках.
За наявності больового синдрому слід провести знеболення.
При проведенні мієлографії необхідне дотримання ряду умов і обережностей.
Після проведення мієлографії пацієнтам необхідно дотримувати строгий постільний режим (знаходитися в положенні лежачи на спині з підведеним узголів’ям протягом 6 годин і звичайний постільний режим протягом доби).
Необхідне ретельне спостереження за пацієнтом при підозрі на пониження порогу судорожної готовності.
У разі виникнення судом необхідне термінове проведення протисудомної терапії (наприклад, в/у введення 10 міліграм діазепама). Через 20-30 мін після припинення судорожного припадку показано в/м введення 200 міліграм фенобарбіталу в цілях профілактики можливого повторного припадку.
У разі виникнення наполегливої нудоти і блювоти слід провести заходи, що перешкоджають розвитку дегідратації. Можливе застосування протиблювотних засобів.
За останніми даними, вертикальне положення пацієнта (наприклад, в сидячій каталці) може понизити ризик розвитку багатьох побічних ефектів, що виникають при проведенні мієлографії. Вертикальне положення хворого дозволяє уповільнити дисперсію препарату і збільшити його всмоктування арахноїдальною оболонкою люмбального відділу. Необхідно проінформувати хворого про неприпустимість нахилів тіла протягом 24 ч. Хворому слід уникати активних рухів щоб уникнути втрат ліквору.
Не слід змішувати контрастні засоби з іншими лікарськими препаратами. Необхідно використовувати окремий шприц і окрему голку.
При введенні Омніпака здоровим добровольцям не виявлено яких-небудь істотних відхилень більшості гемодинамічних, коагулогичеськіх і клинико-лабораторних параметрів. Препарат володіє мінімальною дією на показники лабораторних аналізів крові, мочи і спинномозковій рідині. При застосуванні Омніпака низька вірогідність пізніх запальних реакцій після мієлографії (спаєчний арахноїдит).
Омніпак (як і всі йодовмісні засоби) може спотворювати результати радіоізотопних досліджень щитовидної залози. Здатність скріплення йоду щитовидною залозою може бути понижена на декілька днів, а в деяких випадках – до 2 тижнів.
В період вагітності препарат призначають тільки у виняткових випадках. При необхідності застосування препарату в період лактації слід мати на увазі вірогідність проникнення мінімальної кількості препарату в грудне молоко.
Передозування:
Симптоми: судорожний синдром.
Лікування: діазепам 10 міліграм в/в поволі.
Джерело: pharmnews.kz