Archive for the ‘Анастезіологія та реаніматологія’ Category
ЛІДОКАЇН 2%
ЛІДОКАЇН
Форма випуску:
Розчин для ін’єкцій. Гель. Дозований аерозоль для зовнішнього застосування. Дозований аерозоль для місцевого застосування.
Фармакологічна дія:
Антиаритмічний препарат I B класу, ефективний переважно при шлуночкових аритміях. Надає мембраностабілізірующєє дію. Зменшує тривалість потенціалу дії і ефективного рефрактерного періоду у волокнах Пуркинье, пригнічує їх автоматизм. При застосуванні в середніх терапевтичних дозах практично не впливає на скоротність міокарда, не викликає уповільнення AV провідності.
Володіє місцевоанестезуючим ефектом.
До складу деяких розчинів для ін’єкцій входять адреналін і норадреналін.
Свідчення:
Лікування і профілактика шлуночкових аритмій (екстрасистолія, тахікардія, трепетання, фібриляція), зокрема в гострому періоді інфаркту міокарда, при імплантації штучного водія ритму, при глікозідной інтоксикації, наркозі.
Термінальна, інфільтраційна, провідникова, спинномозкова (епідуральна) анестезія в хірургії, офтальмології, стоматології, оториноларингології. Блокада периферичних нервів і нервових вузлів.
У стоматології. Поверхневе знеболення перед ін’єкціями, рентгенівськими дослідженнями, видаленням зубного каменя.
У ЛОР-практиці: анестезія перед пункціями синусів, при процедурах в порожнині носа, глотки і носоглотки.
У акушерстві: на останніх стадіях пологів, а також перед епізітомієй і накладенням швів.
Режим дозування:
У кардіологічній практиці: введення лідокаїну починають з болюса в/у в дозі 1-2 мг/кг маси тіла протягом 3-4 мін; середня разова доза 80 міліграм, максимальна разова доза – 100 міліграм. Потім відразу переходять на краплинну інфузію із швидкістю 20-55 мкг/кг/мин (максимум 2 міліграм/мін) в 5% розчині глюкози або у фізіологічному розчині; краплинна інфузія може застосовуватися протягом 24-36 ч.
При необхідності на тлі краплинної інфузії можна повторити в/в струменеве введення лідокаїну в дозі 40 міліграм через 10 мін після першого болюса.
В/м вводять по 2-4 мг/кг (максимальна разова доза – 200 міліграм) з інтервалами 4-6 ч. В окремих випадках застосовують вищі дози – по 600 міліграм кожні 3-4 ч.
При інфаркті міокарда до госпіталізації як профілактика в разовій дозі вводять 4 мг/кг (максимально – 200-300 міліграм).
При місцевій анестезії: для провідникової анестезії застосовують 5-10 мл 2% або 10-20 мл 1% розчину; для анестезії пальців – 2-3 мл 2% розчину; для знеболення плечового і крижового сплетення – 10-20 мл 1% або 5-10 мл 2% розчину лідокаїну; для спинномозкової анестезії в хірургічній практиці вводять 1.5-2 мл 5% розчину.
У акушерській практиці – 0.5-1 мл 5% розчину. Максимальна доза 5% розчину лідокаїну складає 4 мл.
У стоматології: 1-5 зрошувань
У ЛОР-практиці. Пункція гайморової пазухи – 10-20 зрошувань носоглотки, глотки і трахеї.
У акушерстві. У момент вигнання плоду – до 20 зрошувань (200 міліграм).
Побічна дія:
Головний біль, запаморочення, порушення сну, неспокій.
При черезмерно швидкому в/у введенні і у пацієнтів з підвищеною чутливістю можливі судоми, тремор, парестезії, дезорієнтація, ейфорія, шум у вухах, сповільнена мова.
При застосуванні високих доз лідокаїну можливі брадикардія, уповільнення провідності, артеріальна гіпотензія.
Алергічні реакції.
Протипоказання:
Виражена брадикардія, виражена артеріальна гіпотонія, кардіогенний шок, важкі форми хронічної серцевої недостатності, підвищена чутливість до препарату.
Особливі вказівки:
З обережністю препарат призначають пацієнтам з серцевою недостатністю, гіпотензією, AV блокадою, порушеннями внутрішньошлуночкової провідності, WPW синдромом, вираженими порушеннями функції печінки і/або нирок. У періоди вагітності і лактації препарат можна призначати тільки за життєвими свідченнями.
Виробники:
КСИЛОКАЇН (XYLOCAINE) ASTRA, Швеція; Ксилокаїн Адреналін (Xylocaine Adrenaline) Astra, Швеція; ЛІДОКАЇН (LIDOCAIN) EGIS, Угорська республіка; Лідокаїн-тева (Lidocaine-Teva) Teva, Ізраїль; Лідокаїна гидрохлорід 1% Браун (Lidocaine hydrochloride 1% Braun) B.Braun Melsungen, Німеччина; Лідокаїна гидрохлорід 2% Браун (Lidocaine hydrochloride 2% Braun) B.Braun Melsungen, Німеччина; Лідокаїна гидрохлорід (Lidocaini hydrochloridum) Біомед ім. И.И.Мечникова, Росія; Лідокаїна гидрохлорід (Lidocaine hydrochloride) Mir Pharmaceutical, США; Лідокаїна гидрохлорід (Lidocaini hydrochloridum) Медтех, Росія; Лідокаїна гидрохлорід (Lidocaini hydrochloridum) Мосхимфармпрепарати, Росія; Лігнокаїна хлоргидрат (Lignocain HCL) Варшавський фармзавод Польфа, Польща; Лідокатон (Lidocaton) Weimer Pharma, Німеччина; Нео-Лідокатон (Neo-Lidocaton) Weimer Pharma, Німеччина.
Джерело: pharmnews.kz
SUN Pharmaceutical
Склад і форма випуску:
Розчин для ін’єкцій: 2 мл в ампулах по 5 шт. в упаковці.
1 мл 1 амп. панкуроній бромід 2 міліграми 4 міліграми
Фармакологічна дія:
Недеполяризуючий міорелаксант середньої тривалості дії. Муськурон блокує передачу імпульсів з рухових нервів на н-холінорецептори поперечно-смугастої мускулатури. При в/у введенні препарату в початковій разовій дозі 0.08 мг/кг маси тіла міорелаксирующєє дія наступає в середньому через 45 сік; максимум дії – через 90-120 сік; середня тривалість дії – 60 мин. Співвідношення інтенсивності дії Муськурона і d-тубокурарина складає приблизно 6-7:1. Муськурон не викликає м’язових сіпань (на відміну від деполяризуючих міорелаксантів), не викликає вивільнення гістаміну, у зв’язку з чим не викликає бронхоспазм і інші алергічні реакції; надає слабку ваголітичну дію на міокард. Муськурон знижує внутрішньоочний тиск і викликає міоз.
Фармакокінетика
Панкуроній бромід виводиться переважно нирками. Печінка не грає скільки-небудь істотної ролі в елімінації препарату. Проте у хворих з порушеннями функції печінки можуть мати місце збільшення об’єму розподілу (до 50% в порівнянні з результатним) і збільшення періоду напіввиведення.
Свідчення:
- для релаксації скелетної мускулатури при хірургічних операціях під наркозом;
- для проведення нейром’язової блокади при інтенсивній терапії астматичного статусу;
- при тривалих судорожних станах при правці.
Режим дозування:
При виборі дози препарату необхідно враховувати вид наркозу; передбачувану тривалість операції; потенційна взаємодія з іншими препаратами, які застосовували до або під час наркозу; стан хворого. Препарат вводять тільки в/в. Дорослим призначають в початковій дозі 60-100 мкг/кг маси тіла (виконання інтубації протягом 150-120 сік) або в дозі 80-100 мкг/кг (виконання інтубації протягом 120-90 сік). Подальше підвищення дози проводять з розрахунку 10-20 мкг/кг. Дітям призначають в початковій дозі 60-100 мкг/кг; подальше підвищення дози проводять з розрахунку 10-20 мкг/кг. Новонародженим призначають в дозі 30-40 мкг/кг; подальше підвищення дози – з розрахунку 10-20 мкг/кг.
Якщо Муськурон вводять після застосування суксаметонія, його дозу слід зменшити. Дорослим призначають в початковій дозі 20-60 мкг/кг; подальше підвищення дози проводять з розрахунку 10-20 мкг/кг. Дітям вводять препарат в початковій дозі 20-60 мкг/кг; подальше підвищення дози – з розрахунку 10-20 мкг/кг.
Побічна дія:
З боку серцево-судинної системи: можливі незначне або помірне підвищення ПЕКЛО, тахікардія, збільшення серцевого викиду.
З боку дихальної системи: відмічені одиничні випадки розвитку бронхоспазма.
Місцеві реакції: у одиничних випадках – запалення в місці введення.
Протипоказання:
- міастенія;
- одночасне застосування деполяризуючих міорелаксантів (наприклад, суксаметонія йодиду);
- підвищена чутливість до препарату.
Особливі вказівки:
У хворих з пониженою функцією виділення нирок і/або печінковою недостатністю потрібна індивідуальна корекція дози препарату.
Муськурон рекомендується застосовувати тільки в умовах спеціалізованого стаціонару за наявності відповідної ендотрахеальної техніки і апаратури для ІВЛ, а також за наявності анестезіолога, що має досвід роботи з цим препаратом. На тлі застосування Муськурона необхідне проведення ІВЛ. Після припинення наркозу необхідний контроль за глибиною і ритмом самостійного дихання хворого.
З обережністю слід призначати препарат хворим з важкими порушеннями функції виділення нирок, оскільки унаслідок зниження ниркового кліренсу Муськурона у цих хворих великий ризик пролонгації нейром’язової блокади. У хворих з порушеннями функції печінки можливо відстрочене настання ефекту; цим хворим можуть потрібно вищі дози Муськурона. Слід також дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим з хронічною серцевою недостатністю, набряклим синдромом, хворим літнього віку. У хворих з нейром’язовими захворюваннями (зокрема, міастенією), а також у хворих, що перенесли поліомієліт, у відповідь реакція на введення Муськурона і інших міорелаксантів може бути змінена (наприклад, дуже малі дози можуть викликати виражений міорелаксирующий ефект).
При гіпотермії ступінь вираженості ефекту недеполяризуючого міорелаксанта зменшується; при зігріванні пацієнта – збільшується. У новонароджених в умовах гіпотермії потрібний, навпаки, застосування зменшеної дози міорелаксанта. Ефект Муськурона посилюється при таких станах як гіпокаліємія (унаслідок важкої блювоти, діареї, лікування діуретиками), гипермагніємія, гипокальциемія (унаслідок масивних трансфузій), гіпопротеїнемія, дегідратація, ацидоз, гіперкапнія і кахексія. Перед застосуванням Муськурона потрібна корекція водний-електролітного і кислотно-лужного балансу.
Підвищена чутливість до Муськурону відмічена у хворих з карциномою бронха; в цьому випадку нейром’язова блокада може виявитися нечутливою до неостігміну.
В період вагітності питання про призначення Муськурона вирішується індивідуально. Слід мати на увазі, що в даний час немає чітких відомостей про безпеку застосування Муськурона при вагітності. Є дані про безпечне застосування Муськурона при проведенні операції кесаревий перетин. Застосування Муськурона не зробило впливу на показники новонародженого за шкалою Апгар, його м’язовий тонус, функції дихання і кровообігу. Якщо жінка в період вагітності отримувала лікування сульфатом магнію (з приводу токсикозу), слід застосовувати менші дози Муськурона, оскільки солі магнію підсилюють нейром’язову блокаду. Муськурон можна застосовувати в акушерській практиці, при цьому ризик розвитку нейром’язової блокади у новонародженого практично відсутній.
Розчин Муськурона не слід змішувати з розчинами інших препаратів і ін’єкційними розчинами.
Зберігати препарат слід при температурі 2-8 град. C, в захищеному від світла місці; у цих умовах препарат зберігає свої властивості протягом 2 років. При зберіганні при температурі 25 град. C препарат зберігає свої властивості протягом 6 тижнів.
Передозування:
Симптоми: порушення самостійного дихання, пов’язані з вираженою релаксацією дихальних м’язів.
Лікування: для усунення міорелаксирующего ефекту використовують інгібітори холіноестерази (неостігмін або пірідостігмін) і м-холінолітіки (атропін). Показана симптоматична терапія, направлена на підтримку функцій організму.
Лікарська взаємодія:
Сила і/або тривалість дії Муськурона збільшується при одночасному застосуванні з наступними препаратами: засобами для наркозу (галотан, ефір, циклопропан, метоксифлуран, кетамін і ін.); іншими недеполяризуючими міорелаксантами; у разі попереднього застосування сукцинілхоліна, аміноглікозідних і поліпептидних антибіотиків, діуретиків, бета-адреноблокаторов, альфа-адреноблокаторів, тіаміну, інгібіторів МАО, хінідину, протаміну, фенітоїна, імідазолов, метронідазола, нітрогліцерину, діазепама, сульфату магнію, опіоїдних анальгетиків. Сила і/або тривалість дії Муськурона зменшується при одночасному призначенні пропанідіда, нейролептанальгезії, неостігміна, пірідостігміна; при тривалому попередньому призначенні глюкокортикоїдів, норадреналіну, адреналіну, азатіопріна, теофіліну, калія хлориду, натрію хлориду, кальцію хлориду, гепарину. Деполяризуючі міорелаксанти, призначені після введення Муськурона, можуть викликати як потенціювання, так і зменшення вираженості нейром’язової блокади. Недеполяризуючі міорелаксанти підвищують стійкість до блокуючої дії деполяризуючих міорелаксантів.
Муськурон не підсилює артеріальну гіпотонію, що викликається галотаном; може підвищити скоротність міокарда, понижену галотаном. Муськурон може нейтралізувати черезмерную брадикардію, викликану нейролептанальгезією, а також деякі холінергичеськіє ефекти морфіну. При призначенні Муськурона після тривалого попереднього лікування тріциклічеськім антидепресантом, у разі застосування галотанового або іншого інгаляційного наркозу, підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму.
Джерело: pharmnews.kz
ПЕРЕДМОВА
Що ми знаємо про лідокаїн? Це перший місцевий анестетік амідного ряду, синтезований Нільсом Лофгреном в 1943 р. В даний час це один з найбільш ефективних місцево-анестезуючих препаратів, вживаних у всьому світі, «золотий стандарт», основний препарат для аплікаційної анестезії, протиаритмічний засіб…
В останнє десятиліття як за кордоном, так і в нашій країні приділяється достатньо широка увага до так званих ад’ювантних препаратів в схемі проведення загальної анестезії. Одним з таких препаратів є агоніст б2-адренорецепторов клонідін (клофелін), що до недавнього часу широко застосовувався в терапевтичній практиці. Детально про властивих цьому препарату таких властивостей, як могутній аналгетічеській і седатівний ефекти, потенціювання дії інших анестетічеськіх агентів і значному зниженню потреби в них безпосередньо під час операції можна прочитати в огляді О.С.Геодакяна і Л.Е.Цыпина [2].
Використовуючи в своїй практиці незаперечні ефекти клофеліну на центральну і периферичну гемодинаміку, нам не вдавалося отримати таких вражаючих результатів, про які повідомляється в літературних джерелах [1].
Розвиток і вдосконалення методів загальної анестезії (ОА) продовжується у міру того, як розширюються наші знання про механізми болю і знеболення. Не припиняється пошук нових інгаляційних і внутрішньовенних загальних анестетіков з вигіднішими властивостями і оптимальних компонентів для комбінації з ними.
На сучасному рівні знань ділення ОА на інгаляційну і неінгаляційну (внутрішньовенну) слід визнати умовним, оскільки інгаляційні анестетіки майже ніколи не застосовуються в чистому вигляді і вимагають поєднання з різними неінгаляційними компонентами, необхідними для введення хворого в наркоз, а потім для підтримки повноцінного антистресового захисту від операційної травми. Правильніше говорити про інгаляцинних і неінгаляційні компоненти ОА, яка на сучасному етапі здійснюється за принципом полікомпонентності, або мультимодальности. Головні з цих компонентів – гіпнотичний і антиноцицептивний. Полівалентного засобу, що забезпечує обидва ці компоненту, не існує.
GEDEON RICHTER
за ліцензією Organon technique
Склад і форма випуску:
Ліофілізована суха речовина для ін’єкцій: у флаконах в комплекті з розчинником по 2 мл в ампулах по 25 шт. в упаковці.
1 флакон векуроній бромід 4 міліграми Інші інгредієнти: цитрат-фосфатний буфер.
Розчинник: вода для ін’єкцій.
Фармакологічна дія:
Норкурон є короткодіючим блокатором нервово-м’язової передачі недеполяризуючої дії. Не надає гангліоблокуючої, ваголітичної дії, не впливає на вивільнення гістаміну. Повний нейром’язовий блок утворюється через 90-120 сік після в/у введення препарату в дозі 80-100 мкг/кг. Тривалість дії складає 20-30 мин. Не кумуліруєт при повторному введенні.
Фармакокінетика
При в/у введенні Норкурон на 60-80% зв’язується з протеїнами плазми. Період напіввиведення складає 30-70 хвилин. Виділяється, головним чином, з жовчю.
Свідчення:
Міорелаксация під час загальної анестезії.
Режим дозування:
Норкурон вводять в/в. З метою створення умов для проведення інтубації вводять препарат в початковій дозі 80-100 мкг/кг. Підтримуюча доза для проведення подальшого хірургічного втручання складає 30-50 мкг/кг. У хворих з ожирінням рекомендується використання нижчих доз.
Побічна дія:
У дуже окремих випадках спостерігається подовження нейром’язової блокади. Відмічені випадки укорочення тромбопластінового і протромбінового часу.
Протипоказання:
Підвищена чутливість до препарату.
Особливі вказівки:
Норкурон повинен застосовуватися кваліфікованим персоналом в умовах спеціалізованого відділення.
З особливою обережністю слід призначати препарат хворим з важкою міастенією, міастенічним синдромом, ожирінням, нейром’язовими захворюваннями, перенесеним раніше поліомієлітом.
В умовах гіпотермії ефект Норкурона зменшується. Посиленню дії препарату сприяють гіпокаліємія (наприклад, після важкої блювоти, діареї, дигіталізації, діуретичної терапії), гипермагніємія, гипокальциемія (після масивних трансфузій), гіпопротеїнемія, дегідратація, ацидоз, гіперкапнія, кахексія.
Перед застосуванням Норкурона повинні бути ськоррігировани зміни pH крові, важкі електролітні порушення, дегідратація.
У пацієнтів з нирковою недостатністю тривалість дії препарату може збільшуватися.
Свіжоприготований розчин може зберігатися протягом 12 годин в темному, холодному місці.
Передозування:
Симптоми: слабкість скелетної мускулатури, гипопное, апное.
Лікування: ІВЛ, призначення неостігміна, пірідостігміна.
Лікарська взаємодія:
Підсилюють ефект Норкурона галотан, ефір, енфлуран, метоксифлуран, циклопропан, тіопентал, метогекситал, кетамін, фентаніл, етомідат, гаммагидроксибутірат, що не деполяризують міорелаксанти, суксаметоній, аміноглікозиди, поліпептидні антибіотики, діуретики, бета-адреноблокатори, тіамін, інгібітори МАО, хінідин, протамін, альфа-адреноблокатори, імідазол, метронідазол.
Зменшують ефект Норкурона пропанідід, неостігмін, едрофоній, глюкокортікостероїди, норадреналін, азатіопрін, теофілін, натрію хлорид, калія хлорид, кальцію хлорид.
Деполяризуючі міорелаксанти, введені після застосування Норкурона, можуть потенціювати або, навпаки, зменшувати дію Норкурона.
Джерело: pharmnews.kz
Форма випуску:
Розчин для ін’єкцій.
Фармакологічна дія:
Засіб для неінгаляційного наркозу швидкої і нетривалої дії. При одноразовому в/у введенні кетаміну наркотичний ефект наступає через 30-60 сік після введення і триває 5-10 мін (до 15 мін). При в/м введенні кетаміну в дозі 4-8 мг/кг ефект наступає через 2-4 мін (до 6-8 мін) і продовжується в середньому 12-25 мін (до 30-40 мін). Кетамін викликає виражений анальгетічеській ефект (до 2 ч), але недостатнє розслаблення м’язів. При введенні кетаміну зберігається глотковий, горловий і кашельною рефлекси. Препарат метаболізіруєтся в печінці.
Свідчення:
Кетамін застосовують для ввідного і базисного наркозу, при короткочасних хірургічних втручаннях, що вимагають і не вимагають м’язової релаксації, при хворобливих інструментальних і діагностичних маніпуляціях, при транспортуванні хворих, обробці опікової поверхні.
Режим дозування:
Початкова доза кетаміну для отримання наркотичного ефекту складає 700 мкг-2 мг/кг маси тіла в/в поволі (не меншого 6 сік). При повторному введенні препарату застосовують 1/2-1/3 первинної дози або в/в краплинно із швидкістю 20-60 кап./мин 0.1% розчин кетаміну, приготованого на фізіологічному розчині або розчині глюкози. Ослабленим хворим, немолодим і хворим в шоковому стані кетамін вводять в дозі 500 мкг/кг. Загальна доза для дорослих складає 2-6 мг/кг/ч. При в/м введенні потрібно 6.5-13 мг/кг маси тіла кетаміну. У дітей доцільно застосовувати кетамін в/м при короткочасних операціях, що не вимагають релаксації (із збереженням спонтанного дихання).
Побічна дія:
Підвищення артеріального тиску, тахікардія, гіперсалівація, задишка і пригноблення дихання, психомоторне збудження і галюцинації в період виходу з наркозу. Украй рідко в місці введення препарату може спостерігатися хворобливість і гіперемія по ходу вени.
Протипоказання:
Порушення мозкового кровообігу, артеріальна гіпертонія, стенокардія і серцева недостатність у фазі декомпенсації, еклампсія. Діти, страждаючі епілепсією.
Особливі вказівки:
З обережністю призначають кетамін при хворобах нирок, а також при операціях на гортані і глотці. Розчин кетаміну не можна змішувати в одному шприці з барбітуратами (випадає осад).
Виробники:
Велонаркон (Velonarcon) AWD, Німеччина; КАЛІПСОЛ (CALYPSOL) GEDEON RICHTER, Угорська республіка; Кеталар (Ketalar) Hemofarm, Югославія; Кетаміна гидрохлорід (Ketamini hydrochloridum) Мосхимфармпрепарати, Росія; КЕТАНЕСТ (KETANEST) PARKE-DAVIS/GEDECKE, Німеччина; Кетаміна гидрохлорід (Ketamine hydrochloride) Themis Chemicals, Індія.
Джерело: pharmnews.kz
Форма випуску:
Пігулки. Розчин для ін’єкцій. Краплі очні.
Фармакологічна дія:
Антіхолінестеразноє засіб оборотної дії. Полегшує холінергичеськую передачу, підсилюючи і пролонгуючи дію ендогенного ацетілхоліну. Забезпечує нервово-м’язову передачу в скелетних м’язах, проявляє антагонізм відносно курареподібних засобів недеполяризуючої дії. Підвищує тонус гладких м’язів внутрішніх органів, підсилює секрецію екзокринних залоз. Викликає міоз, знижує внутрішньоочний тиск, викликає спазм акомодації. Добре проникає через гемотоенцефалічеській бар’єр, підсилює процеси збудження в холінергичеськіх синапсах ЦНС .
Свідчення:
Поліомієліт, неврит, радикуліт, радикулоневрит, поліневрит, спастичні паралічі, залишкові явища після перенесених порушень судинний-запального, токсичного і травматичного походження (мозковий інсульт, менінгіт, менінгоенцефаліт, мієліт), міастенія, прогресивна м’язова дистрофія, спінальная і невральна м’язова атрофія; як антагоніст недеполяризуючих міорелаксантів. Для пониження внутрішньоочного тиску (очні краплі).
Режим дозування:
Для прийому всередину добова доза – 5-10 міліграм, кратність прийому – 3-4 раза/сут після їжі, тривалість лікування 4-5 тижнів. Високі дози приймають протягом коротшого періоду часу.
Для п/к введення разові дози для дорослих – 2.5-10 міліграм; для дітей у віці 1-2 років – 0.25-0.5 міліграм, 3-5 років – 0.5-1 міліграм, 6-8 років – 0.75-2 міліграми, 9-11 років – 1.25-3 міліграми, 12-14 років – 1.75-5 міліграм, 15-16 років – 2-7 міліграм, при необхідності доза може бути збільшена, але строго індивідуально. Для дорослих максимальна разова доза складає 10 міліграм, добова – 20 міліграм. Препарат вводять 1 раз, а при необхідності 2 раза/сут. Терапію починають з мінімальних доз, які поступово збільшують; кратність застосування препарату у високих дозах – 3 раза/сут. Курс лікування продовжується до 50 днів, при необхідності можна провести 2-3 повторних курсу з інтервалом 1-1.5 міс.
Для в/у введення разові дози для дорослих – 10-25 міліграм; для дітей 1-2 років – 1-2 міліграми, 3-5 років – 1.5-3 міліграми, 6-8 років – 2-5 міліграм, 9-11 років – 3-8 міліграм, 12-15 років – 5-10 міліграм.
Для застосування очних крапель режим дозування індивідуальний.
По певній схемі препарат застосовується при електрофорезе.
Побічна дія:
Рясна слинотеча, потовиділення, нудота, блювота, запаморочення. Рідко – брадикардія. При застосуванні очних крапель – легке почервоніння кон’юнктиви і невелике свербіння.
Протипоказання:
Бронхіальна астма, брадикардія, стенокардія, серцева декомпенсація, епілепсія, гіперкінези, механічна кишкова непрохідність, механічні порушення прохідності сечовивідних шляхів.
Особливі вказівки:
При важкій нирковій недостатності дозу препарату слід зменшити. Лікування галантаміном слід проводити в комплексі з фізіотерапевтичними процедурами, які слід починати через 1-2 ч після застосування препарату.
Виробники:
Нівалін (Nivalin) Pharmachim Holding, Болгарія.
Джерело: pharmnews.kz