Archive for Вересень, 2007
Загальновідома городна рослина роду лука, сімейства лілейних.
В медицині застосовується цибулина часнику, що містить ефірне масло, полісахариди, глікозид алліїн, вітамін С, велику кількість фітонцидів, слиз, йод і інші речовини.
Препарати часнику (аллілсат, алліфід, сатівін, спиртна настоянка) діють антисептично, тобто вбивають хвороботворні мікроби, а також простих і грибків, розширюють кровоносні судини, пригнічують процеси бродіння і гниття в кишечнику, покращують рухова і секреторна функції шлунку і покращують діяльність серця.
У зв’язку з цим їх застосовують для лікування атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, запоровши, хронічного коліту, диспепсій, здуття живота, хронічних бронхітів, туберкульозу легенів з рясним відділенням мокроти.
Колючий чагарник з сімейства розоцвітих. На Україні зустрічаються наступні види глоду: колючий український, однопестічний, согнутостолбіковий та інші.
В Донбасі найбільш поширений глід однопестічний.
Побіжи пурпуровий-коричневі, усаджені прямими колючками. Листя у глоду однопестічного чергові глубоконадрезанниє, зверху – темно-зелені, майже оливкові, лиснючі, знизу – білуваті з тонким восковим нальотом. Квіти правильні, собранни в щиток, складаються з 5 округлих білих пелюсток. Квітне в другій половині травня, а іноді з кінця травня по 4-5 червня.
Плоди коричнево-червоні, дозрівають починаючи з вересня.
Вічнозелена дрібна рослина з сімейства кутрових. Стебла лежачі, такі, що укоріняються, гіллясті, довжиною 30-60 див. Листя супротивне, еліптичне, блискуче, шкірясте. Квітки світло-сині або блакитні, одіночниє. Квітне в має-іюне. Росте серед чагарників, по узліссях лісів і степових схилах, на цілинних землях. Як декоративна рослина розлучається в садах і пареннях.
Барвінок останніми роками посилено вивчається. У його стеблах і корінні виявлені алкалоїди: вінкамін, мінорін і ізовінкамін, глікозид вінназід, дубильні і дуже гіркі екстрактні речовини. У свіжому листі знайдена велика кількість вітаміну С (9,33 мг%) і каротину (7,9 мг%).
Встановлене, що препарати барвінку знижують артеріальний тиск подібне резерпіну.
В Угорщині випускають препарат девінкан в пігулках і ампулах, рекомендований при гіпертонічній хворобі I і II стадії, серцебитті неврогенного характеру.
Наперстянка – рід рослин з сімейства норічникових. Наперстянка шерстиста культивується, і росте добре і в умовах Донбасу. Цей вигляд за останні 20 років вивчений вченими і упроваджений в медицину разом з червоною наперстянкою.
Для лікувальної мети використовується листя. У них містяться серцеві глікозиди: ланатозіди А, В і З, а також дігитоксин, гитоксин, дігоксин, сапоніни.
Надзвичайно цінною є властивість наперстянки збільшувати силу скорочень серцевого м’яза, зменшуючи в той же час їх число, що сприяє, з одного боку, кращому відпочинку працюючого серця, а з другой- більшому його кровонаповненню.
Це, у свою чергу, обумовлює збільшення об’єму крові, серця, що викидається при подальшому скороченні, в аорту. Разом з тим наперстянка володіє властивістю накопичуватися в організмі (кумуляція) при тривалому її застосуванні. Багато лікарів вважають цю властивість наперстянки цінною.
Вона може бути призначена тільки лікарем, причому лікування повинне проходити під його систематичним спостереженням.
Багаторічна дрібна трав’яниста рослина з сімейства кирказонових, заввишки 5-10 см, з повзучим стеблом і кореневищем. Листя ниркоподібної форми, шкірясте, лиснюче, темно-зелене зверху, длінночерешковиє. Квітка непоказна, дрібна, темно-пурпурова, направлена вниз, часто лежить на рівні землі. Квітне навесні.
Росте в тінистих листяних лісах на перегної. Зустрічається в лісах Слов’янського, Артемівського районів, біля Краматорська, р. Тореза і Сніжного. Збирають листя під час цвітіння, а кореневища – восени.
Трава і більшою мірою кореневища мають багато ефірного масла, головною складовою частиною якого є отруйна речовина азарон. Крім того, в копитне містяться глікозиди, алкалоїд азарін, дубильні речовини, слиз, лимонний і інші органічні кислоти, їх солі. При висушуванні кореня азарон зникає.
Встановлене експериментально, що глікозид з листя копитня підсилює серцеву діяльність не порушуючи її ритму, а також викликає звуження судин, підвищення тонусу вен і кров’яного тиску.
Багаторічник з сімейства норічникових. Стебла висотою 15-50 см з повзучим членистим кореневищем, прямостоячі або гіллясті, внизу червонуваті. Листя супротивне, сидяче, майже стеблеоб’емлющие, ланцетові, у верхній половині зубчаті або пільчатиє. Квітки одіночниє, пазухи на тонких довгих квітконіжках, білі або блідо-рожеві. Плід – яйцевидна бура коробочка.
Квітне літом – з червня до осені.
Зустрічається у великій кількості на вологих піщаних місцях, в лощинах, канавах і на заливних лугах в Слов’янськом і Красноліманськом районах (Банне, Привілля, Брусино).
Використовується трава з квітами, іноді і кореневище. У рослині містяться глікозиди: грациозід (грациолін), грациотоксин, отруйна гірка речовина, сапоніни, органічні кислоти і інші речовини.
Авран застосовується відвіку в народній медицині як сильне проносне, глистогінний, сечогінний, серцевий засіб, а також при хронічних захворюваннях шкіри.
Однорічна дрібна трав’яниста рослина з сімейства складноцвітих. Квітне з червня до серпня.
Стебло сильно гіллясте від підстави, заввишки 5- 30 см . Листя дрібне, чергове, лінійно-довгасте. Вся рослина білувато-сіра, шерстисто-повстяна. Квітки дуже дрібні, непоказні, ясно-жовті, майже сухі, зібрані в щільний кінцевий кошик, при підставі густоопушенниє.
В Донецькій області зустрічається зрідка в Слов’янськом, Артемовськом районах.
речовини рослини, що Діють, вивчені мало: виявлені лише дубильні речовини, ефірне масло, смоли, фітостерін, сліди алкалоїду гнафаліна, вітаміни С, Bi і каротин (провітамін А).
Трав’янистий багаторічник з сімейства губоцвітих з біло-повстяним стеблом, що досягає 30-60 см висоти. Квіти дрібні, брудно-білі, зібрані в пазухах верхнього листя кулястими мутовкамі. Квітне літом.
Зустрічається на південному заході європейської частини, в Криму, на Кавказі, в Краснодарському краю і Середній Азії. У Донбасі деякими любителями природи розлучається в городах, росте добре.
Використовується трава з квітами, яка містить ефірне масло, сапонін, холін, гіркі (марубін, ма-рубіїн і ін.) і дубильні речовини.
При експериментальному дослідженні встановлено, що препарати з трави регулюють серцеву діяльність, усувають або ослабляють екстрасистолію (перебої серця).
Наукова назва роду Erysimun походить від грецького слова erio – «позбавляю», «виліковую» завдяки лікувальним властивостям вказаних видів.
Це дворічна сіро-зелена трав’яниста рослина з сімейства хрестоцвітних. Стебло один або декілька, висотою 30-90 див. В перший рік посіву утворює розетку прикореневого довгастого, зубчатого і вузького листя довжиною 10-15 див. Стеблове листя – чергові, сидячі, лінійні, дрібні. Квітне на другий рік, квітки зібрані в гроновидне суцвіття, жовті, дрібні.
Плоди – довгі і тонкі стручки.
Квітне з травня по червень. Трава желтушника володіє дуже гірким смаком.
У зв’язку з тим, що сила дії різних форм желтушника сірого вельми неоднакова, збір дикорослих рослин не проводиться.
Багаторічна трав’яниста рослина з сімейства жовтців. Кореневище коротке, густо усаджене шнуровіднимі бурий-чорним корінням. Стебла прямостоячі прості або слабо гілкуються, густо обліственниє з притиснутими гілками, гладкі, майже голі, на початку цвітіння 5-20 см висоти, після відцвітання – до 30-40 див.
Листя в контурі широкояйцевідниє, пальчатий-роздільні, долі листя узколінейниє, майже ниткоподібні. Квітки яскраво-жовті (золотисті), розташовані на кінцях втеч, одіночниє, 4-8 см в діаметрі. Пелюсток 10-20, довжина їх 20-30 мм. Плід складається з 30-40 горішків.
Виростає в лісостеповій і степовій зонах Європейської частини. Росте на чорноземних цілинних землях, на сухих південних схилах і узліссях лісів.
Зустрічається і в північних районах Донецької області по схилах горбів на вапняних грунтах (її. Богородічноє, Тагьяновка, Прибив, Ярова і ін.), а також в Луганській області.